Выбрать город: Дніпро
RUS
0 (800) 50-90-90
печать

№BGRH Група крові (Blood group, AB0) та резус-приналежність (Rh-factor, Rh)

  • Описання
  • Подготовка
  • Показания
  • Интерпретация результатов
Визначає приналежність до певної групи крові за системою АВ0.

Групи крові — це генетично наслідувані ознаки, що не змінюються протягом життя за природних умов. Група крові представляє собою певне поєднання поверхневих антигенів еритроцитів (аглютиногенів) системи АВ0.
 
Визначення групової приналежності широко застосовується в клінічній практиці при переливанні крові та її компонентів, у гінекології та акушерстві при плануванні та веденні вагітності. 

Система груп крові АВ0 є основною системою, що визначає сумісність і несумісність переливання крові, тобто антигени в її складі є найбільш імуногенними. Особливістю системи АВ0 є те, що у плазмі неімунних людей є природні антитіла до відсутнього на еритроцитах антигена. Систему групи крові АВ0 складають два групових еритроцитарних аглютиногена (А і В) та два відповідних антитіла – аглютиніни плазми альфа (анти-А) і бета (анти-В). 

Різні сполучення антигенів та антитіл формують 4 групи крові:
    1. Група 0 (І) — на еритроцитах відсутні групові аглютиногени, у плазмі наявні аглютиногени альфа і бета;
    2. Група А (ІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген А, у плазмі наявний аглютиноген бета;      
    3. Група В (ІІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген В, у плазмі міститься аглютиноген альфа;
    4. Група АВ (IV) — на еритроцитах наявні антигени А і В, плазма аглютиногенів не містить.
      Визначення груп крові проводять шляхом ідентифіцікації специфічних антигенів та антитіл (подвійний метод або перехресна реакція). 

      Несумісність крові спостерігається, якщо еритроцити однієї крові несуть аглютиногени (А чи В), а в плазмі іншої крові містяться відповідні аглютиніни (альфа- чи бета), при цому відбувається реакція аглютинації. Переливати еритроцити, плазму та особливо цільну кров від донора до реципієнта потрібно суворо дотримуючись групової сумісності. Аби уникнути несумісності крові донора та реципієнта, необхідно лабораторними методами точно визначити їх групи крові. Найкраще переливати кров, еритроцити і плазму тієї ж групи, яка визначена у реципієнта. В екстрених випадках еритроцити групи 0, але не цільну кров!, можна переливати реципієнтам із іншими групами крові; еритроцити групи А можна переливати реципієнтам із групою крові А і АВ, а еритроцити від донора групи В – реципієнтам групи В і АВ. 

      Карти сумісності груп крові (аглютинація позначена знаком «+»)

      Кров донораКров реципієнта
      0 (I)A (II)B (III)AB (IV)
      0 (I)-+++
      A (II)+-++
      B (III)++-+
      AB (IV)+++-
      Еритроцити донораКров реципієнта
      0 (I)A (II)B (III)AB (IV)
      0 (I)----
      A (II)+-+-
      B (III)++--
      AB (IV)+++-

      Групові аглютиногени знаходяться у стромі та оболонці еритроцитів. Антигени системи АВ0 виявляються не лише на еритроцитах, але і на клітинах інших тканин або навіть можуть бути розчиненими в слині чи інших рідинах організму. Розвиваються вони на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, у новонародженого вже містяться у значній кількості. Кров новонароджених дітей має вікові особливості – у плазмі може ще не бути характерних групових аглютинінів, які починають вироблятися пізніше (постійно виявляються після 10 місяців) і визначення групи крові у новонароджених в цьому випадку проводиться лише за наявності антигенів системи АВ0. 

      Окрім ситуацій, пов’язаних із необхідністю переливання крові, визначення групи крові, резус-фактора, а також наявності  алоімунних антиеритроцитарних антитіл повинно проводитися при плануванні або під час вагітності для виявлення вірогідності імунологічного конфлікту матері та дитини, який може призводити до гемолітичної хвороби новонароджених.

      Гемолітична хвороба новонароджених —  гемолітична жовтяниця новонароджених, обумовлена імунологічним конфліктом між матір’ю і плодом через несумісність за еритроцитарними антигенами. Хвороба обумовлена несумісністю плода та матері за D-резус чи AB0-антигенами, рідше має місце несумісність за іншими резус- (C, E, c, d, e) чи M-, M-, Kell-, Duffy-, Kidd-антигенами. Будь-який із указаних антигенів (частіше D-резус-антиген), проникаючи у кров резус-негативної матері, викликає утворення в її організмі специфічних антитіл. Останні через плаценту надходять у кров плода, де руйнують відповідні антигенвмісні еритроцити. 

      Сприяють розвитку гемолітичної хвороби новонароджених порушення проникності плаценти, повторні вагітності та переливання крові жінці без урахування резус-фактора та ін. При ранній появі захворювання імунологічний конфлікт може бути причиною передчасних пологів чи викиднів. Існують різновиди (слабкі варіанти) антигена А (в більшій мірі) і рідше - антигена В. Щодо антигена А, існують варіанти: сильний А1 (більше 80%), слабкий А2 (менше 20%), та ще більш слабкі (А3, А4, Ах - рідко). Це теоретичне поняття має значення для переливання крові та може викликати нещасні випадки при віднесенні донора А2 (ІІ) до групи 0 (І) чи донора А2В (IV) – до групи В (ІІІ), оскільки слабка форма антигена А іноді обумовлює помилки при визначенні групи крові системи АВ0. Правильне визначення слабких варіантів антигена А може потребувати повторних досліджень зі специфічними реагентами. 

      Зниження чи повна відсутність природних аглютинінів альфа і бета іноді спостерігається при імунодефіцитних станах: 
      1. новоутворення і хвороби крові – хвороба Ходжкіна, множинна мієлома, хронічна лімфатична лейкемія;
      2. уроджені гіпо- та агамоглобулінемія;
      3. у дітей раннього та людей похилого віку;
      4. імуносупресивна терапія;
      5. важкі інфекції. 
            Труднощі при визначенні групи крові внаслідок придушення реакції гемаглютинації виникають також після введення плазмозамінників, переливання крові, трансплантації, септицемії, тощо. 

            Успадкування груп крові 

            В основі закономірностей успадкування груп крові лежать наступні поняття. В локусі гена АВ0 можливі три варіанта (алелі) – 0, А і В, які експресуються за аутосомнокодомінантним типом. Це означає, що у осіб, які успадкували гени А і В, експресуються продукти обох цих генів, що призводить до утворення фенотипу АВ (IV). Фенотип А (ІІ) може бути у людини,  яка успадкувала від батьків два гена А чи гени А і 0. Відповідно фенотип В (ІІІ) – при успадкууванні двох генів В чи В і 0. Фенотип 0 (І) проявляється при успадкванні двох генів 0. Таким чином, якщо обидва батьки мають ІІ групу крові (генотипи АА чи А0), хтось із дітей може мати першу групу (геотип 00). Якщо у одного з бітьків група крові А (ІІ) із можливим генотипом АА і А0, а у іншого В (ІІІ) із можливим генотипом ВВ чи В0 – діти можуть мати групи крові 0 (І), А (ІІ), В (ІІІ) чи АВ (IV).

            Основний поверхневий еритроцитарний антиген системи резус, за яким оцінюють резус-приналежність людини.

            Антиген Rh  — один із еритроцитарних антигенів системи резус, знаходиться на поверхні еритроцитів. У системі резус розрізняють 5 основних антигенів. Основним (найбільш імуногенним) є антиген Rh (D), який зазвичай мають на увазі під назвою резус-фактор. Еритроцити близько 85% людей несуть цей білок, тому їх відносять до резус-позитивних. У 15% людей його немає, вони резус-негативні.
             
            Наявність резус-фактора не залежить від групової приналежності за системою АВ0, не змінюється протягом життя, не залежить від зовнішніх причин. Він з’являється на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, у новонароджених уже виявляється в суттєвій кількості. 

            Визначення резус-приналежності крові застосовується в загальній клінічній практиці при переливанні крові та її компонентів, а також у гінекології та акушерстві при плануванні та веденні вагітності. 

            Несумісність крові за резус-фактором (резус конфлікт) при переливанні крові спостерігається, якщо еритроцити донора несуть Rh-аглютиноген, а реципієнт є резус-негативним. У такому випадку у резус-негативного реципієнта починають вироблятися антитіла, направлені проти резус-антигена, що призводять до руйнування еритроцитів. Переливати еритроцити, плазму та особливо цільну кров від донора до реципієнта потріно суворо дотримуючись сумісності не лише за групою крові, але і за резус-фактором. 

            Наявність і титр антитіл до резус-фактора та інших алоімунних антитіл, що вже наявні у крові, можна  визначити, вказавши тест «анти-Rh (титр)». 

            Визначення групи крові, резус-фактора, а також наявності алоімунних антиеритроцитарних антитіл повинно проводитися при плануванні або під час вагітності для виявлення вірогіднсті імунологічного конфлікту матері та дитни, який може призвести до гемолітичної хвороби новонароджених. Виникнення резус-конфлікту і розвиток гемолітичної хвороби новонароджених можливе в тому випадку, якщо вагітна резус-негативна, а плід – резус-позитивний. У випадку, якщо у матері Rh+, а плід – резус-негативний, небезпеки гемолітичної хвороби для плода немає. 

            Гемолітична хвороба плода та новонароджених — гемолітична жовтяниця новонароджених, обумовлена імунологічним конфліктом між матір’ю і плодом через несумісність за еритроцитарними антигенами. Хвороба може бути обумовлена несумісністю плоду і матері за D-резус чи AB0-антигенами, рідше має місце несумісність за іншими резус- (C, E, c, d, e) чи M-, N-, Kell-, Duffy-, Kidd-антигенами (за статистикою 98% випадків гемолітичної хвороби новонароджених пов’язані із D—резус-антигеном). Будь-який із указаних антигенів, проникаючи у кров резус-негативної матері, викликає утворення в її організмі специфічних антитіл. Останні через плаценту надходять у кров плода, де руйнують відповідні антигенвмісні еритроцити.
             
            Сприяють розвитку гемолітичної хвороби новонароджених порушення проникності плаценти, повторні вагітності та переливання крові жінці без урахування резус-фактора, тощо. При ранній появі захворювання імунологічний конфлікт може бути причиною передчасних пологів чи повторних викиднів. 

            В даний час існує моживість медичної профілактики розвитку резус-конфлікту та гемолітичної хвороби новонароджених. Усі резус-негативні жінки в період вагітності повинні перебувати під наглядом лікаря. Необхідно також контролювати в динаміці рівень резус-антитіл. 
            Є невелика категорія резус-позитивних осіб, здатних утворювати анти-резус антитіла. Це особи, еритроцити яких характеризуються значно зниженою експресією нормального антигена Rh на мембрані («слабкий» D, Dweak) чи експресією зміненого антигена Rh (частковий D, Dpartial). Ці слабкі варіани антигена D в лабораторній практиці об’єднують у групу Du, частота якої складає близько 1%. Реціпієнти, які містять антиген Du, повинні бути віднесені до резус-негативних, і їм повинна бути перелита лише резус-негативна кров, так як нормальний антиген D може викликати у таких осіб імунну відповідь. Донори із антигеном Du кваліфікуються як резус-позитивні донори, так як переливання їх крові може викликати імунну відповідь у резус-негативних реципієнтів, а у випадку попередньої сенсибілізації до антигена D – і тяжкі трансфузійні реакції. 

            Успадкування резус-фактора  крові. В основі закономірностей успадкування лежать наступні поняття. Ген, що кодує резус-фактор D (Rh), є домінантним, алельний йому ген d – рецесивним (резус-позитивні люди можуть мати генотип DD чи Dd, резус-негативні – лише генотип dd). Людина отримує від кожного із батьків по 1 гену – D чи d, і у нього можливі, таким чином, 3 варіанта генотипу – DD, Dd чи dd. У перших двох випадках (DD і Dd) аналіз крові на резус-фактор дасть позитивний результат. Лише при генотипі dd людина буде мати резус-негативну кров. 

            Розглянемо деякі варіанти комбінації генів, що визначають наявність резус-фактора, у батьків і дитини:
            1. батько резус-позитивний (гомозигота, генотип DD), у матері резус-негативний (генотип dd). У данному випадку всі діти будуть резус-позитивними (імовірність 100%).
            2. Батько резус-позитивний (гетерозигота, генотип Dd), мати резус-негативна (генотип dd). У цьому випадку імовірність народження дитини із негативним чи позитивним резусом однакова і становить 50%.
            3. Батько і мати гетерозиготи за даним геном (Dd), обидва резус-позитивні. В цьому випадку можливо (із вірогідністю близько 25%) народження дитини із негативним резусом.
              Загружаю корзину...
              Цена 150 грн.
              + Взяття крові із вени:  30 грн.

              Срок исполнения

              (указанный срок не включает день взятия биоматериала)

              1 робочий день

              Обращаем внимание на возможное увеличение сроков исполнения в региональных медицинских офисах

              (см. список)

              Досліджуваний матеріал

              Цільна кров (із ЕДТА)

              Метод визначення

              Фільтрація проб крові крізь гель, імпрегнований моноклональними реагентами – аглютинація + гель-фільтрація (картки, перехресний метод).