№22 Креатинін (у крові)

Креатинін є кінцевим продуктом обміну білків, що бере участь в процесі отримання енергії під час м'язових скорочень. Він утворюється в печінці, а потім виділяється в кров. У здоровому організмі цей процес відбувається постійно, тому рівень креатиніну в крові досить стабільний і визначається, як правило, об'ємом м'язової маси. Таким чином, вміст креатиніну в крові у чоловіків вище, ніж у жінок, а у дітей цей показник в крові міняється залежно від їх віку.

Концентрацію креатиніну в сироватці або плазмі крові встановлює біохімічний аналіз крові на креатинін. Показники розшифровки результатів використовуються при діагностиці роботи нирок.

Необхідністю здати аналіз на креатинін в крові являються дослідження функції нирок і припущення можливого захворювання скелетних м'язів.

Проте, треба розуміти, що показники концентрації креатину можуть бути підвищені не лише унаслідок порушення функції нирок. До такого результату можуть привести:

• незбалансоване харчування,
• тривале голодування,
• сильна внутрішня кровотеча,
• обезводнення організму.

Відхилення від норми у бік підвищення можуть спостерігатися також у разі надмірної м'язової маси, прийому деяких ліків, порушення обмінних процесів.

Рівень креатину може бути знижений при вегетаріанському живленні, атрофії м'язів, вагітності. Ці показання не мають діагностичного значення.

У організмі літніх людей утворення креатиніну значно знижується, тому, проводячи у них дослідження нирок, не можна керуватися тільки цим показником.

З організму креатин виводиться з сечею. Коли він в нормі, то повністю фільтрується і зворотному всмоктуванню не піддається.

Аналіз крові на креатинін ви без проблем можете здати в лабораторії ІНВІТРО, де прийнятні ціни і відмінне обслуговування.

• Діагностика стану нирок.
• Захворювання скелетних м’язів.

1. гостра та хронічна ниркова недостатність;
2. акромегалія та гігантизм;
3. прийом нефротоксичних препаратів (сполучень ртуті, сульфаніламідів, цефалоспоринів і тетрацикліну, барбітуратів, саліцилатів, андрогенів, циметидіну, триметоприм-сульфометоксазолу);
4. механічні, операційні, масивні ураження м’язів;
5. синдром тривалого роздавлювання;
6. променева хвороба;
7. хибне підвищення: можливе при збільшеній концентрації у крові деяких ендогенних метаболітів (глюкоза, фруктоза, кетонові тіла, сечовина, деяких ліків – аскорбінової кислоти, леводолу, цефазоліну, цефаклору, резерпіну, нітрофуразону, ібупрофену);
8. переважання м’ясної їжі в раціоні;
9. гіпертиреоз;
10. обезводнення.

1. голодування, зниження м’язової маси; 
2. прийом кортикостероїдів;
3. вагітність (особливо 1 і 2 триместр);
4. вегетаріанська дієта;
5. гіпергідратація;
6. міодистрофії.