«Антитіла тривоги», першими реагують на антигени, що потрапили до організму, запускають подальший імунний захист.
IgM синтезується плазматичними клітинами, складає 5-10% від загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові. Вони циркулюють переважно у крові у вигляді пентамера, що складається із 5 субодиниць мономірного IgM. Його називають макроглобуліном через високу молекулярну масу. IgM – антитіла, що утворюються на ранніх стадіях інфекційного процесу.
Період їх напіврозпаду складає близько 5 діб. На початку імунної відповіді синтезують антитіла класу IgM, і лише через 5 діб починається синтез антитіл класу IgG.
IgM в сироватці крові аглютинують бактерії, нейтралізують віруси, активують комплемент. Вони грають важливу роль в елімінації збудника із кров’яного русла, в активації фагоцитозу. IgM з’являються у плода та беруть участь в антиінфекційному захисті. Ізогемаглютиніни (анти-А, анти-А), ревматоїдний фактор (на ранній стадії захворювання), холодові аглютиніни також відносяться до класу IgM. У період внутрішньоутробного розвитку вони не проникають через плаценту через свою високу молекулярну вагу.
Значне підвищення концентрації IgM крові спостерігається при ряді інфекцій, як у дорослих, так і у новонароджених. Підвищений вміст IgM у пуповинній крові – діагностичний критерій внутрішньоутробної інфекції плода, зараження збудниками краснухи, сифілісу, токсоплазмозу, цитомегалії.
Напередодні дослідження слід виключити фізичні навантаження (спортивні тренування) та куріння.
Одиниці вимірювання в лабораторії ІНВІТРО: г/л.
Альтернативні одиниці вимірювання: мг/100 мл; мг/л.
Коефіцієнт перерахунку:
мг/л х 0,001 ==> г/л.
мг/ 100 мл х 0,01 ==> г/л.
Референсні значення
Вік | Рівень IgM, г/л |
< 12 місяців | 0,4 - 1,0 |
12 місяців - 10 років | 0,8 - 1,5 |
Жінки > 10 років | 0,7 - 2,8 |
Чоловіки > 10 років | 0,6 - 2,5 |
Підвищення рівня IgМ: підвищення титрів IgM у крові свідчить про гострий запальний процес.
- внутрішньоутробні інфекції у новонароджених;
- гострі та хронічні гнійні інфекції, особливо шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів;
- колагенози – ревматоїдний артрит;
- гострі та хронічні ураження печінки (гепатит, цироз);
- ентеропатії;
- вживання хлорпромазину;
- паразитарні захворювання;
- макроглобулінемія Вальденстрема;
- безсимптомна моноклональна IgM гамапатія;
- наявність холодових аглютинінів;
- множинна мієлома (IgM-тип).
Зниження рівня IgМ:
набута недостатність:
- цитостатична та променева терапія;
- стан після спленектомії;
- втрати білка при гастроентеропатіях, опіках;
- лімфома.
вроджена недостатність:
- агамаглобулінемія (хвороба Брутона);
- моноклональні гамапатії (не IgM);
- селективний дефіцит IgM.
інші причини: прийом декстрану, препаратів золота.