№46 Імуноглобуліни класу M (IgM)

«Антитіла тривоги», першими реагують на антигени, що потрапили до організму, запускають подальший імунний захист.

IgM синтезується плазматичними клітинами, складає 5-10% від загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові. Вони циркулюють переважно у крові у вигляді пентамера, що складається із 5 субодиниць мономірного IgM. Його називають макроглобуліном через високу молекулярну масу. IgM – антитіла, що утворюються на ранніх стадіях інфекційного процесу. 

Період їх напіврозпаду складає близько 5 діб. На початку імунної відповіді синтезують антитіла класу IgM, і лише через 5 діб починається синтез антитіл класу IgG.

IgM в сироватці крові аглютинують бактерії, нейтралізують віруси, активують комплемент. Вони грають важливу роль в елімінації збудника із кров’яного русла, в активації фагоцитозу. IgM з’являються у плода та беруть участь в антиінфекційному захисті. Ізогемаглютиніни (анти-А, анти-А), ревматоїдний фактор (на ранній стадії захворювання), холодові аглютиніни також відносяться до класу IgM. У період внутрішньоутробного розвитку вони не проникають через плаценту через свою високу молекулярну вагу.

Значне підвищення концентрації IgM крові спостерігається при ряді інфекцій, як у дорослих, так і у новонароджених. Підвищений вміст IgM у пуповинній крові – діагностичний критерій внутрішньоутробної інфекції плода, зараження збудниками краснухи, сифілісу, токсоплазмозу, цитомегалії.

Напередодні дослідження слід виключити фізичні навантаження (спортивні тренування) та куріння.

Одиниці вимірювання в лабораторії ІНВІТРО: г/л.

Альтернативні одиниці вимірювання: мг/100 мл; мг/л.

Коефіцієнт перерахунку:
мг/л х 0,001 ==> г/л.
мг/ 100 мл х 0,01 ==> г/л.

Референсні значення

Вік	Рівень IgM, г/л
< 12 місяців	0,4 - 1,0
12 місяців - 10 років	0,8 - 1,5
Жінки > 10 років	0,7 - 2,8
Чоловіки > 10 років	0,6 - 2,5

1. внутрішньоутробні інфекції у новонароджених;
2. гострі та хронічні гнійні інфекції, особливо шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів;
3. колагенози – ревматоїдний артрит;
4. гострі та хронічні ураження печінки (гепатит, цироз);
5. ентеропатії;
6. вживання хлорпромазину;
7. паразитарні захворювання;
8. макроглобулінемія Вальденстрема;
9. безсимптомна моноклональна IgM гамапатія;
10. наявність холодових аглютинінів;
11. множинна мієлома (IgM-тип).

1. цитостатична та променева терапія;
2. стан після спленектомії;
3. втрати білка при гастроентеропатіях, опіках;
4. лімфома.

1. агамаглобулінемія (хвороба Брутона);
2. моноклональні гамапатії (не IgM);
3. селективний дефіцит IgM.