Досліджуваний матеріал
Сироватка крові
Синонимы
Імуноглобуліни класу G до збудника бореліозу (хвороби Лайма, кліщового бореліозу, лайм-бореліозу) методом імуноблоту; Lyme Disease Antibody (IgG), Western Blot.
Кліщовий бореліоз (хвороба Лайма (ХЛ), Лайм-бореліоз, іксодовий кліщовий бореліоз, Lyme disease) - кліщова інфекція збудником якої є спірохети Borrelia burgdorferi sensu lato.
Інформація про збудників кліщового бореліозу:
Борелії (Borrelia) - рід грамнегативних рухливих спіралевидних бактерій, що входять до родини Spirochaetaceae (разом з родами Treponema и Leptospira). Мають складну антигенну структуру за рахунок липопротеїнів зовнішньої клітинної мембрани, основними з яких являються: Osp – outer surface (lipo) proteins (А, B, C, D, E, F) та VlsE. Вірулентність боррелий обумовлена OspA, OspB, патогенні властивості - OspC. Білки, розташовані на зовнішній оболонці, визначають видову приналежність збудника і їх властивості. Велика кількість антигенних детермінант зовнішньої оболонки борелий схожа з іншими видами мікроорганізмів, що обумовлює наявність перехресту в імунологічних реакціях.
Здатні зберігатися в організмі людини більше 10 років (за рахунок антигенної гетерогенності, трансформації в L-форми і утворення цист).
Рід Borrelia підрозділяється на дві великі підгрупи:
- збудники поворотної кліщовий лихоманки: B. recurrentis, B. duttoni, B. parkeri;
- збудники хвороби Лайма: B. burgdorferi sensu stricto, B. garinii, B. afzelii, які внаслідок високого фенотипічної і генетичної схожості об'єднані в єдиний комплекс B. burgdorferi sensu lato.
Borrelia burgdorferi sensu lato (Borrelia burgdorferi s.l.) - група (комплекс) бактерій, що включає генетично схожі види борелій (B. burgdorferi sensu stricto, B. garinii, B. afzelii), здатних викликати хворобу Лайма. В Україні, на сьогодні, доведена циркуляція різних штамів всіх трьох видів, що входять до складу комплексу. Інфікованість бореліями кліщів роду Ixodes ricinus (за даними скринігових досліджень) складає: Європейські Союз - 3,8-7,7%; Україна - 9,7 (6,3-25%), Білорусь - 16,6%, Євро-пейська частина Росії - 24,5%, Швеція - 31,7-45%. В циркуляцію також можуть включатися кліщі роду Dermacentor і комарі (Culicidae). Доведено, що в організмі одного кліща можуть перебувати два і більше генетичних варіанти борелій комплексу B. burgdorferi sensu lato. Можлива реінфекція людини різними штамами одного виду борелій.
Хвороба Лайма - найпоширеніша кліщова інфекція на території України. Характеризуються поліморфізмом клінічних проявів, стадійністю течії і схильністю до розвитку хронічних форм.
За рівнем поширеності та захворюваності в країнах Центрально-Східної Європи, в тому числі і в Україні, ХЛ зай-має перше місце серед природно-вогнищевих інфекцій, які передаються кліщами, а за темпами поширення - друге місце після ВІЛ-інфекції. Це пов’язано з погіршенням акарологічної ситуації в результаті кліматичних змін (розширення ареалу та збільшення сезонної активності кліщів кліщів, збільшення їх чисельності), формування резервуарів збудників бореліозу серед ссавців, посиленням динаміки циркуляції борелій в природних осередках. Також велике значення в збільшенні частоти виявлення випадків ХЛ має активне вивчення екології, епідеміології і клініки захворювання, розробка і введення в медичну практику сучасних методів лабораторної діагностики, оптимізація епідеміологічного нагляду, розширення знань практикуючих лікарів і доступність медичної допомоги.
Механізм передачі інфекції: трансмісивний. Більшість випадків інфікування пов’язані з перебуванням у природних локаціях. Але, в останній час, спостерігається збільшення випадків інфікування в антропургічних осередках (парки, сквери, стадіони, тощо). Можливе аліментарне зараження при вживанні в їжу термічно не оброблених молочних продуктів. Як джерело інфекції людина грає незначну роль, є кінцевою ланкою в перенесення борелій. Хворий безпечний для оточуючих.
Сезонність: співпадає з періодом активності кліщів (травень-червень, вересень-жовтень). Але, підозра на інфікування може бути визначена в будь яку пору року за рахунок розвитку хронічних форм інфекції.
Інкубаційний період: в середньому 7-14 діб (3-30 діб)
Стадії захворювання:
I. Локальна інфекція (запальна реакція в місці проникнення збудника). Характерна ознака – мігруюча еритема (еритематозна форма хвороби). Спостерігається у 41-70% випадків. Наявність характерної еритеми є патогномонічною ознакою і може слугувати обґрунтуванням для встановлення діагнозу.
II. Дисемінація борелій у внутрішні органи (нервова, серцево-судинна системи, суглоби, тощо).
III. Хронічна (пізня) інфекція. Ураження органів-мішеней: нервова система (нейробореліоз, синдром Баннварта, полірадікулоневропатії, серозний менінгіт, ураження черепних нервів, енцефалопатія, енцефаломієліт, церебральний васкуліт, периферична нейропатія); шкіра (хронічний атрофічний акродерматит, вогнищева склеродермія), суглоби (моноартрити великих суглобів), серцево-судинна система (кардит, АВ-блокада, кардіоміопатія, серцева недостатність); очі (кон'юнктивіт, епісклерит, увеїт, кератит, ендофтальміт), печінка (гепатит з сприятливим прогнозом).
Лікування: комплексне (етіотропне, патогенетичне, симптоматичне).
Провідну роль в лікуванні відіграє етіотропна терапія, метою якої є елімінація збудника, а також зведення до мінімуму ймовірності переходу захворювання в хронічну форму. Призначення антибіотиків показано при всіх проявах хвороби Лайма, незалежно від давності інфікування. Тетрацикліни, пеніциліни, цефалоспорини, макроліди є препаратами вибору. Встановлено стійкість борелій до аміноглікозидів, фторхінолонів, сульфаніламідів, рифампіцину і триметоприму.
Алгоритм серологічної діагностики хвороби Лайма
Визначення антитіл класу IgM, IgG до збудників кліщового бореліозу - Borrelia burgdorferi s. l.
- Імуно-ферментний аналіз (ІФА) – визначення специфічних IgM, IgG до суміші (рідше до одного) антигену збудників. Метод використовується для лабораторного скринінгу.
- Імуноблот – визначення специфічних IgM, IgG до окремих молекулярних антигенів збудника. Метод з найвищою діагностичною специфічністю серед серологічних досліджень. Є підтверджуючим дослідження з максимальним рівнем специфічності (виключення «перехресних» імунологічних реакцій, що можуть вплинути на достовірність отриманих даних).
Лiтература
- Бацюра А.В. Проблема Лайм-боррелиоза в практике клинициста. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. №4(43), 2011.
- Деконенко Е.П., Кареткина Г.Н. Заболевания, передающиеся клещами. Журнал «Лечащий врач» №05-2009
- Деконенко Е. П. Клинико-эпидемиологические особенности Лайм-боррелиоза // Врач, 2004, № 2, с. 24–28.
- Лабинская А.С., Костюкова Н.Н., Иванова С.М. Руководство по медицинской микробиологии. Книга II. Частная медицинская микробиология и этиологическая диагностика инфекций. Москва, 2015.
- Офицеров В.И. Лайм-боррелиоз и его диагностика. Новости «Вектор-Бест» N 2 (28). Июнь 2003.
- Турьянов М. Х., Царегородцев А. Д., Лобзин Ю. В. Инфекционные болезни. — М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1998.
- TICKBORNE DISEASES OF THE UNITED STATES. A Reference Manual for Healthcare Providers. CDC. Fifth Edition, 2018
- https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%8B%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0....
- https://www.cdc.gov/ticks/tickbornediseases/index.html
