Церулоплазмін (Coeruloplasmin)

Церулоплазмін - це мідьвмісний альфа-2-глобулин, який транспортує близько сімдесяти відсотків усієї кількості міді сироватки. У молекулу церулоплазміну мідь включається в печінки під час його синтезу. Після цього глобулін мігрує в тканини, які використовують мідь, тут вона вивільняється, білок катаболізується.

Основними показаннями здати аналіз на церулоплазмін являються:

• хвороба Вильсона-Коновалова,
• микроцитарная гіпохромна анемія, яка не реагує на лікування препаратами із залізом,
• захворювання печінки у дітей,
• аномалії сполучної тканини і нейродегенеративні симптоми у дітей.

Референтні показники (норма) для чоловіків складають 0,15-0,30 г/л, для жінок - 0,16-0,45 г/л.

Рівень буде знижений у випадку:

• хвороби Вильсона-Коновалова,
• дефіциту міді,
• спадковий дефіцит церулоплазміну,
• нефротичний синдром,
• прогресуючі захворювання печінки,
• синдроми мальабсорбції і мальнутриції.

Підвищений вміст церулоплазміну може вказувати на проблеми пов'язані з:

• лейкемією, раком,
• хворобою Ходжкина,
• ВКВ, ревматроїдним артритом,
• первинним жовчним цирозом.

Високі концентрації виявляються в період вагітності, а також при прийомі оральних контрацептивів. Збільшення його концентрації відзначається в ході хронічних і гострих запальних процесів.

У новонароджених і немовлят рівні цього ферменту на п'ятдесят відсотків нижчі, ніж у дорослих, тому тест на церулоплазмін не використовується для визначення захворювання Вильсона-Коновалова в цей період життя.

Аналіз церулоплазмін призначає лікар після огляду, провести ж дослідження ви можете в лабораторії ІНВІТРО, де сучасне устаткування і фахівці високого класу, при цьому ціни у нас цілком доступні. Тут же вам допоможуть з розшифровкою результатів.

Лiтература

1. Зайчик А. Ш., Чурилов, Л. П. Основы патохимии. - СПб.: ЭЛБИ-СПб. 2001. - с. 417 - 418.
2. Радченко В. Г., Шабров А. В., Зиновьева Е. Н. Основы клинической гепатологии: заболевания печени и билиарной системы. – М.: Диалект Бином, 2005. – 864 с.
3. Burtis C., Ashwood E., Bruns D. Tietz textbook of clinical chemistry and molecular diagnostics. Elsevir Inc., 2006. - 2412 p.
4. Martin F., Linden T., Katschinski D. M. et al. Copper-dependent activation of hypoxia-inducible factor (HIF)-1: implications for ceruloplasmin regulation. Blood, 15 June 2005, vol. 105, №. 12, p. 4613 - 4619.
5. Fox P. L., Mazumder B., Ehrenwald E., Mukhopadhyay C. K. Ceruloplasmin and cardiovascular disease. Free Radic Biol Med. Jun 15 2000, 28(12), p. 1735 - 44.

Лiтература

1. Зайчик А. Ш., Чурилов, Л. П. Основы патохимии. - СПб.: ЭЛБИ-СПб. 2001. - с. 417 - 418.
2. Радченко В. Г., Шабров А. В., Зиновьева Е. Н. Основы клинической гепатологии: заболевания печени и билиарной системы. – М.: Диалект Бином, 2005. – 864 с.
3. Burtis C., Ashwood E., Bruns D. Tietz textbook of clinical chemistry and molecular diagnostics. Elsevir Inc., 2006. - 2412 p.
4. Martin F., Linden T., Katschinski D. M. et al. Copper-dependent activation of hypoxia-inducible factor (HIF)-1: implications for ceruloplasmin regulation. Blood, 15 June 2005, vol. 105, №. 12, p. 4613 - 4619.
5. Fox P. L., Mazumder B., Ehrenwald E., Mukhopadhyay C. K. Ceruloplasmin and cardiovascular disease. Free Radic Biol Med. Jun 15 2000, 28(12), p. 1735 - 44.

• Скринінговий тест у діагностиці хвороби Вільсона-Коновалова.
• Діагностика ацеруплазмінемії, синдрому Менкеса та інших станів, пов’язаних із зниженням рівня церулоплазміну (у тому числі, пов’язаних із порушеннями харчування).
• Захворювання ЦНС незрозумілої етіології.
• При необхідності поглиблених досліджень, пов’язаних із оцінкою оксидантно/антиоксидантного статусу, ризику серцево-судинних захворювань.
• Тотальне парентеральне харчування.

Лiтература

1. Зайчик А. Ш., Чурилов, Л. П. Основы патохимии. - СПб.: ЭЛБИ-СПб. 2001. - с. 417 - 418.
2. Радченко В. Г., Шабров А. В., Зиновьева Е. Н. Основы клинической гепатологии: заболевания печени и билиарной системы. – М.: Диалект Бином, 2005. – 864 с.
3. Burtis C., Ashwood E., Bruns D. Tietz textbook of clinical chemistry and molecular diagnostics. Elsevir Inc., 2006. - 2412 p.
4. Martin F., Linden T., Katschinski D. M. et al. Copper-dependent activation of hypoxia-inducible factor (HIF)-1: implications for ceruloplasmin regulation. Blood, 15 June 2005, vol. 105, №. 12, p. 4613 - 4619.
5. Fox P. L., Mazumder B., Ehrenwald E., Mukhopadhyay C. K. Ceruloplasmin and cardiovascular disease. Free Radic Biol Med. Jun 15 2000, 28(12), p. 1735 - 44.

Інтерпретація результатів дослідження містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень і так далі.

1. гострофазна відповідь (пік на 4 – 20 день) при запаленні, інфекції, ушкодженні тканин, серцево-судинних захворюваннях, деяких злоякісних новоутвореннях;
2. вагітність (вдвічі у третьому триместрі);
3. вживання лікарських препаратів (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, вальпроєва кислота, естрогени, метадон, оральні контрацептиви, тамоксифен);
4. куріння;
5. ревматоїдний артрит;
6. хвороба Ходжкіна;
7. гепатит, холестаз, механічна жовтяниця.

1. гепатолентикулярна дегенерація (хвороба Вільсона-Коновалова);
2. синдром Менкеса («кучерявого волосся»);
3. ацерулоплазмінемія;
4. дефіцит міді при порушеннях харчування;
5. вживання лікарських препаратів (L-аспарагіназа);
6. нефроз;
7. тривале парентеріальне харчування.

Лiтература

1. Зайчик А. Ш., Чурилов, Л. П. Основы патохимии. - СПб.: ЭЛБИ-СПб. 2001. - с. 417 - 418.
2. Радченко В. Г., Шабров А. В., Зиновьева Е. Н. Основы клинической гепатологии: заболевания печени и билиарной системы. – М.: Диалект Бином, 2005. – 864 с.
3. Burtis C., Ashwood E., Bruns D. Tietz textbook of clinical chemistry and molecular diagnostics. Elsevir Inc., 2006. - 2412 p.
4. Martin F., Linden T., Katschinski D. M. et al. Copper-dependent activation of hypoxia-inducible factor (HIF)-1: implications for ceruloplasmin regulation. Blood, 15 June 2005, vol. 105, №. 12, p. 4613 - 4619.
5. Fox P. L., Mazumder B., Ehrenwald E., Mukhopadhyay C. K. Ceruloplasmin and cardiovascular disease. Free Radic Biol Med. Jun 15 2000, 28(12), p. 1735 - 44.