Тиреотропний гормон (ТТГ)

Тиреотропний гормон (ТТГ) є головним регуляторним гормоном, стимулюючим утворення і виділення гормонів трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4) щитовидною залозою, що забезпечують біологічну і метаболічну активність організму.

Низький або високий рівень ТТГ є лабораторними симптомами, які свідчать про відповідні проблеми системи гіпоталамус-гіпофіз-щитовидна залоза.

Якщо виявиться, що рівень підвищений, це говорить про зниження роботи щитовидки, пов'язаної із захворюваннями (у тому числі онкологічними) гіпофізу або наднирників, прийомом препаратів та іншими причинами; якщо ж знижений, то причиною може бути і погіршення роботи залози, і її посилена діяльність. А ось низькі показники ТТГ при вагітності на певних її стадіях вважаються варіантом норми.

Однак не забувайте, що будь-який з цих випадків вимагає тільки індивідуального підходу, зіставлення загальних симптомів, скарг пацієнта і, звичайно ж, лабораторних даних.

Аналіз на гормони щитовидної залози проводиться, якщо є які-небудь скарги, які можуть бути викликані порушеннями в роботі щитовидної залози. Без нього не можна правильно оцінити функцію останньої.

Показаннями до призначення аналізу є:

• захворювання щитовидної залози (зоб, тиреоїдит та ін.)
• затримка розумового та статевого розвитку у дітей
• серцеві аритмії
• міопатія
• зниження температури тіла
• депресія
• алопеція
• безпліддя
• аменорея
• імпотенція і зниження лібідо
• контрольне дослідження при виявленому дифузному токсичному зобі ДТЗ (1,5-2 роки 1-3 рази / місяць)
• контрольне дослідження при виявленому гіпотиреозі (1-2 рази / рік)
• гиперпролактинемия
• скринінг вродженого гіпотиреозу
• спостереження за станом хворого після гормонозаместительной терапії і т.д.

Необхідна також деяка підготовка до аналізу на гормон ТТГ. Напередодні забору крові слід виключити фізичні, емоційні навантаження, куріння і алкоголь (не менше ніж за 12 годин). Взяття крові проводиться натщесерце (бажано до 10 години ранку).

Матеріалом для такого дослідження буде венозна кров в кількості п'яти-десяти мілілітрів. Якщо дослідження повинне проходити в динаміці, то кров на ТТГ слід здавати в один і той же час доби, так як гормону характерні добові коливання секреції. Сам метод дослідження називається іммуноаналіз.

В напрямку лікаря на аналіз важливо відзначити, які препарати пацієнт приймає, чи є у нього супутні захворювання, а також причину його призначення.

Розшифровка аналізу проводиться лікуючим лікарем ендокринологом. Саме він повідомить, який рівень ТТГ - норма у жінок, особливо у випадку, якщо це стосується майбутніх мам.

• Виявлення прихованого гіпотиреозу.
• Контрольне дослідження при виявленому гіпотиреозі (пожиттєво 1-2 рази/рік).
• Контрольне дослідження при виявленому дифузному токсичному зобі (1,5 -2 роки 1-3 рази/місяць).
• Затримка розумового та статевого розвитку у дітей.
• Зоб.
• Серцеві аритмії.
• Міопатія.
• Ідіопатична гіпотермія.
• Депресія.
• Алопеція.
• Безпліддя.
• Аменорея.
• Імпотенція та зниження дібідо.
• Гіперпролактинемія.

Інтерпретація результатів дослідження містить інформацію для лікаря і не є діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Точний діагноз ставить лікар, використовуючи як результати цього обстеження, так і потрібну інформацію з інших джерел: анамнезу, результатів інших обстежень і так далі.

Одиниці вимірювання в лабораторії ІНВІТРО: мОд/л.

Альтернативні одиниці вимірювання: мкОд/мл = мОд/л.

Переведення одиниць: мкОд/мл = мОд/л.

Референсні значення

1. тиротропінома;
2. базофільна аденома гіпофіза (рідко);
3. синдром нерегульованої секреції ТТГ;
4. синдром резистентності до тироїдних гормонів;
5. первинний і вторинний гіпотиреоз;
6. ювенільний гіпотиреоз;
7. некомпенсована первинна надниркова недостатність;
8. підгострий тиреоїдит і тиреоїдит Хашимото;
9. ектопічна скреція припухлинах легені;
10. пухлина гіпофіза;
11. тяжкі соматичні та психічні захворювання; 
12. тяжкий гестоз (прееклампсія);
13. холецистектомія;
14. контакт із свинцем;
15. надмірні фізичні навантаження;
16. гемодіаліз;
17. лікування протисудомними засобами (вальпроєва кислота, фенітоїн, бензеразид), бета-адреноблокаторами (атенолол, метопролол, пропранолол), прийом таких препаратів, как аміодарон (у еутиреоїдних і гіпотиреоїдних хворих), кальцитоніну, нейролептиків (похідні фенотіазин, аміноглютетимід), кломіфену, протиблювотних засобів (мотиліум, метоклопрамід), сульфата заліза, фуросеміду, іодидів, рентгеноконтрастних засобів, ловастатину, метимазолу (мерказолілу), морфіну, дифеніну (фенітоїну), преднізону, рифампіцину.

Зниження рівня ТТГ:

1. токсичний зоб;
2. тиротоксична аденома;
3. ТТГ-незалежний тиротоксикоз;
4. гіпертиреоз вагітних та післяпологовий некроз гіпофіза;
5. ТЗ-токсикоз;
6. латентний тиротоксикоз;
7. транзиторний тиротоксикоз при аутоімунному тиреоїдиті;
8. тиротоксикоз внаслідок самопризначення Т4;
9. травма гіпофіза;
10. психологічний стрес;
11. голодування;
12. прийом таких препаратів, як  анаболічні стероїди, кортикостероїди, цитостатики, бета-адреноміметики (добутамін, допексамін), допамін, аміодарон (гипертиреоїдні хворі), тироксин, трийодтиронін, карбамазепін, соматостатин та октреотид, нифедипін, засоби для лікування гіперпролактинемії (метерголін, перибедил, бромкриптин).