Загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду

Колір сечі. В нормі пігмент сечі урохром надає жовтого кольору різних відтінків залежно від ступеня насичення ним сечі.  Іноді може змінюватися лише колір осаду: наприклад, при надлишку уратів осад має коричневатий колір, сечової кислоти - жовтий, фосфатів - білястий.

Підвищення інтенсивності забарвлення – наслідок втрат рідин організмом: набряки, блювання, пронос. 

Зміна кольору може бути результатом виділення забарвлюючих сполук, що утворюються в ході органічних змін чи під впливом компонентів раціону харчування, ліків, контрастних засобів. 

Прозорість сечі 
Референсні значення: повна.

Відносна щільність (питома вага) сечі залежить від кількості виділених органічних сполук (сечовини, чесової кислоти, солей) і електролітів - Cl, Na і К, а також від кількості виділеної води. Що вище діурез, то менше відносна щільність сечі. Наявність білка і глюкози викликає підвищення питомої ваги сечі. Зниження концентраційної функції нирок при нирковій недостатності приводить до зниження питомої ваги (гіпостенурія). Повна втрата концентраційної функції призводить до вирівнювання осмотичного тиску плазми і сечі, цей стан називається ізостенурією.  

Референсні значення (будь-який вік) 1003 - 1035 г/л.

Підвищення відносної щільності (гіперстенурія):

1. глюкоза в сечі при неконтрольованому цукровому діабеті; 
2. білок у сечі (протеїнурія) при гломерулонефриті, нефротичному синдромі; 
3. ліки і/або їх метаболіти в сечі; 
4. внутрішньовенне вливання манітолу, декстрану чи рентгеноконтрастних засобів; 
5. мале вживання рідини; 
6. великі втрати рідини (блювання, пронос); 
7. токсикоз вагітних; 
8. олігурія.

Зниження відносної щільності:

1. нецукровий діабет (нефрогенний, центральний або ідіопатичний); 
2. хронічна ниркова недостатність; 
3. гостре ураження ниркових канальців; 
4. поліурія (в результаті прийому сечогінних, великої кількості рідини). 

рН сечі. Свіжа сеча здорових людей може мать різну реакцію (рН від 4,5 до 8), зазвичай реакція сечі слабкокисла (рН між 5 і 6). Коливання рН обумовлені складом харчування: м’ясна дієта обумовляює кислу реакцію сечі, переваження рослинної та молочної їжі веде до олужнення сечі. Зміни рН сечі відповідають рН крові; при ацидозах сеча має кислую реакцію, при алкалозах - лужну. Іноді відбувається розходження цих показників.
Референсні значення:

• 0 - 1 міс. — 5,0 - 7,0;
• 1 міс. - 120 рокiв — 4,5 - 8,0
  

Підвищення:

1. метаболічний і діальний алкалоз;
2. хронічна ниркова недостатність;
3. нирковий канальцевий ацидоз (тип I и II);
4. гиперкаліємія;
5. первинна і вторинна гіперфункція паращитовидної залози;
6. інгібітори вуглецевої ангідрази;
7. дієта із великим вмістом фруктів і овочей;
8. тривале блювання;
9. інфекції сечовидільної системи, викликані мікроорганізмами, що розщеплюють сечовину;
10. введення деяких лікарських препаратів (адреналіну, никотинаміду, бікарбонатів); 
11. новоутворення органів сечостатевої  системи. 

Зниження:

1. метаболічний і дихальний ацидоз; 
2. гипокаліємія; 
3. обезводнення; 
4. голодування; 
5. цукровий діабет; 
6. туберкульоз; 
7. лихоманка; 
8. виражена діарея; 
9. прийом препаратів: аскорбінової кислоти, кортикотропіну, метионіну; 
10. диєта з високим вмістом м’ясного білка, журавлини. 

Білок в сечі (протеїнурія).  Білок в сечі - один із найважливіших діагностичних ознак патології нирок. Невелика кількість (фізіологічна протеїнурія) може бути у здорових людей, але виділення білка із сечею не перевищує в нормі 0,080 г/доб у спокої ті 0,250 г/доб при інтенсивних фізичних навантаженнях, після тривалої ходьби (маршева протеїнурія). Білок у сечі може виявятися у здорових людей при сильних емоційних переживаннях, переохолодженні.  У підлітків зустрічається ортостатична протеїнурія (у вертикальному положенні тіла).  


Референсні значення: < 0,140 г/л.

Наявність білка в сечі (протеїнурія):

1. нефротичний синдром; 
2. діабетична нефропатія; 
3. гломерулонефрит; 
4. нефросклероз; 
5. порушена абсорбція в канальцях (синдром Фанконі, отруєння важкими металами, саркоїдоз, серпоподіббноклітинна патологія); 
6. мієломна хвороба (білок Бенс-Джонса в сечі ) та ін. парапротеїнемії; 
7. порушення ниркової гемодинаміки при серцевій недостатності, лихоманці; 
8. злоякісні пухлини сечових шляхів; 
9. цистит, уретрит, інші інфекції. 

Глюкоза в моче. Глюкоза в сечі в нормі відсутня або виявляється в мінімальних кількостях, до 0,8 ммоль/л, т. я. у здорових людей вся глюкоза крові після фільтрації через мембрану ниркових клубочків повністю всмоктується назад у канальцях. При концентрації глюкози в крові більше 10 ммоль/л – перевищенні ниркового порогу (максимальній здатності нирок до зворотного всмоктування глюкози) або при зниженні ниркового порогу (ураження ниркових канальців) глюкоза з’являється в сечі  - глюкозурія.  


Зверніть увагу: метод дослідження загального аналізу сечі в Незалежній лабораторії ІНВІТРО — діагностичні смужки Multistix фірми Bayer (+ мікроскопія осаду). Зчитування результату проводиться автоматично за допомогою аналізатора Clinitek 500 фірми Bayer (помилки візуального визнаення виключаються). Принцип методу визначення глюкози на них глюкозооксидазний. Крок тест-смужки для аналізу сечі на глюкозу наступний: спочатку  йде «негат» результат, наступний крок - це «5.5» (сліди). Якщо істинне значення глюкози знаходиться між цими значеннями, то через такий крок шага тест-смужки, апарат видає його як мінімальне позитивне значення - 5.5.  


Референсні значення: 0 - 1,6.

«ДИВ. КОМ.»:

• < 1,7 - негат;
• 1,7 - 2,8 - сліди;
• 2,8 – значне підвищення концентрації глюкози в сечі. 

Підвищення рівня (глюкозурія):

1. цукровий діабет; 
2. гострий панкреатит; 
3. гіпертиреоїдизм; 
4. нирковий діабет; 
5. стероїдний діабет (прийом анаболіков у діабетиків); 
6. отруєнні морфіном, стрихніном, фосфором; 
7. демпінг-синдром; 
8. синдром Кушинга; 
9. інфаркт міокарда; 
10. феохромоцитома; 
11. велика травма; 
12. опіки; 
13. тубулоінтерстиціальні ураження нирок; 
14. вагітність; 
15. прийом великої кількоті вуглеводів. 

Білірубін в сечі . Білірубін - основний кінцевий метаболіт порфіринів, що виділяється із организму. В крові вільний (некон'югований) білірубін в плазмі транспортується альбуміном, в цьому вигляді він не фільтрується в ниркових клубочках. В печініці білірубін поєднується з глюкуроновою кислотою (утворюється кон’югована, розчинна у воді форма білірубіну) і в цьому вигляді ві віділяється і жовчю в шлунково-кишковий тракт. При підвишенні в крові концентрації кон’югованго білірубіну, він починає віділятися нирками і виявлятися в сечі. Сеча здорових людей містить мінімальні кількості білірубіна, які не можна визначити. Білірубінурія спостерігається при ураженні паренхіми печінки або механчіногму ускладненні віддотку жовчі. При гемолітичній жовтусі реакція сечі на білірубін буває негативною.  

Референсні значенія: негативно.

Виявлення білірубіну в сечі:

1. механічна жовтяниця; 
2. вірусний гепатит; 
3. цироз печінки; 
4. метастази новоутворень в печінку.

Уробіліноген в снчі.  Уробіліноген і стеркобіліноген утворюються в кишечнику із білірубіну, що видялився з жовчю. Уробіліноген реабсорбується в товстій кишці і через систему ворітної вени знову надходить до печінки, а потім виводиться із жовчю. Невелика частина цієї фракції надходить у периферичний кровотік і виводиться із сечею. В нормі в сечі здорової людини уробіліноген визначається у слідових кількостях – виділення його із сечею за добу не перевищує 10 мкмоль (6 мг). При стоянні сечі уробіліноген переходить в уробілін.  

Референсні значення: 0 - 17.

Підвищене виділення уробіліногену з сечею:

1. підвищення катаболізму гемоглобіну: гемолітична анемія, внутрішньосудинний гемоліз (переливання несумісної крові, інфекції, сепсис), перніціозна анемія, поліцитемія, розсмоктування масивних гематом; 
2. збільшення утворення уробіліногену в шлунково-кишковому тракті: ентероколіт, ілеїт, обструкція кишечника, збільшення утворення і реабсорбції уробіліногену при інфекції біліарної системи (холангіти);
3. підвищення уробіліногену при порушенні функції печінки: вірусний гепатит (за винятком тяжких форм); 
4. хронічний гепатит і цироз печінки; 
5. токсичне ураження: алкогольне, органічними сполуками, токсинами при інфекціях, сепсисі; 
6. вторинна печінкова недостатність: після інфаркту міокарда, серцева та циркуляторна недостатність, пухлини печінки; 
7. підвищення уробіліногену при шунтуванні печінки: цироз печінки з портальною гіпертензією, тромбоз, обструкція ниркової вени. 

Кетонові тіла в сечі (кетонурія). Кетонові тіла (ацетон, ацетооцтова і бета-оксимасляна кислоти) утворюється в результаті посиленого катаболізму жирних кислот. Визначення кетонових тіл важливо в розпінаванні метаболічної декомпенсації при цуковому діабеті. Інсулінзалежний ювенільний діабет часто вперше діагностується з появою кетонових тіл в сечі. При неадекватній терапії інсуліном кетоацидоз прогресує. При цьому гіперглікемія і гіперосмолярність призводять до дегідратації, порушення балансу електролітів, кетоацидозу. Ці зміни викликають порушення функції ЦНС і ведуть до гіперглікемічної коми.  

Референсні значення: 0 - 0,4.

«ДИВ.КОМ.»

• < 0,5 - негат;
• 0,5 - 0,9 - сліди;
• 0,9 - позит. 

Виявлення кетонових тіл в сечі (кетонурія):

1. цукровий діабет (декомпенсований - діабетичний кетоацидоз); 
2. прекоматозний стан, церебральна (гіперглікемічна) кома; 
3. тривале голодування (повна відмова від їжі, дієта, направлена на зниження маси тіла); 
4. тяжка лихоманка; 
5. алкогольна інтоксикація; 
6. гіперінсулінізм; 
7. гіперкатехоламінемія; 
8. отруєння ізопропранололом; 
9. еклампсія; 
10. глікогенозі I,II,IV типів; 
11. нестача вуглеводів у раціоні. 

Нітрити в сечі. Нітрити в нормальній сечі відсутні. В сечі вони утворюються із нітратів харчового походження під впливом бактерій, якщо сеча не менше 4 год знаходилася в сечовому міхурі. Виявлення нітритів у сечі (позитивний результат тесту) говорить про інфікування сечового тракту. Однак негативний результат не завжди викючає бактеріурію. Інфікування сечового тратку варіює в різних популяціях, залежить від віку та статі. 

Референсні значення: негавтивно.

Гемоглобін в сечі. Гемоглобін в нормальній сечі відсутній. Позитивний результат тесту відображає присутність гемоглобіну або міоглобіну в сечі. Це результат внутрішньосудинного, внутрішньониркового, сечового гемолізу еритроцитів із виходом гемоглобіну, або ушкодження і некрозу м’язів, підвищенням рівня міоглобіну в плазмі. Відрізнити гемоглобінурію від міоглобинурії досить складно, іноді міоглобінурію приймають за гемоглобінурію.  

Референсні значення: отрицательно.

Наявість гемоглобіну в сечі:

1. тяжка гемолітична анемія; 
2. тяжкі оруєння, наприклад, сульфаніламідами, фенолом, аніліном, отруйними грибами;
3. сепсис; 
4. опіки. 

Наявність міоглобіну в сечі:

1. ушкодження м’язів; 
2. важке фізичне навантаження, спортивні тренування; 
3. інфаркт міокарда; 
4. прогресуючі міопатії; 
5. рабдоміоліз. 

Референсні значення: < 2 в полі зору.    

Еритроцити в сечі - перевищення референсних значень:

1. камені сечовивідних шляхів; 
2. пухлини сечостатевої системи; 
3. гломерулонефрит; 
4. пієлонефрит; 
5. геморагічні діатези (при непереносимості антикоагулянтної терапії, гемофиіліях, порушенні згортання, тромбоцитопеніях, тромбоцитопатіях); 
6. інфекції сечового тракту (цистит, урогенітальний туберкульоз); 
7. травма нирок; 
8. артеріальна гіпертензія сіз залученням ниркових судин;
9. системна червона вовчанка (люпус-нефрит); 
10. отруєння похідними бензолу, аниліну, зміїною отрутою, отруйними грибами; 
11. неадекватна терапія антикоагулянтами. 

Лейкоцити в сечі. Підвищена кількість лейкоцитів у сечі (лейкоцитурія) - симптом запалення нирок і/або нижніх відділів сечового тракту. При хронічному запаленні лейкоцитурія більш надійний тест, аніж бактеріурія, яка часто не визначається. При дуже великій кількості лейкоцитів гній у сечі виначається макроскопічно - це так звана піурія. Наявність лейкоцитів у сечі може бути обумовлена домішками в сечі виділень із зовнішніх статевих органів при вульвовагініті, недостатньо ретельному туалеті зовнішніх органів при зборе сечі для аналізу.

Референсні значення:

• чоловіки: < 3 в полі зору;
• жінки, діти < 14 років: < 5 в полі зору.

Підвищення лейкоцитів у сечі спостерігається майже при всіх захворюваннях нирок і сечостатевої системи:

1. гострий та хронічний пієлонефрит, гломерулонефрит;
2. цистит, уретрит, простатит;
3. камені в сечівнику;
4. тубулоінтерстиціальний нефрит;
5. люпус-нефрит;
6. відторгнення ниркового трансплантата.

Епітеліальні клітини в сечі. Клітини епітелію майже постійно пристні в осаді сечі. Епітеліальні клітини, що походять із різних відділів сечостатевої системи, розрізняютьсяя (плаский, перехідний і нирковий епітелій). Клітини плаского епітелию, характерного для нижніх відділів сечостатевої системи, зустрічаються в сечі здорових людей та їх присутність зазавичай має невелике діагностичне значення. Кількість плаского епітелию в сечі підвищується при інфекції сечовивідних шлхів. Підвищені кільість клітин перехідного епітелію може бути при циститах, пієлонефриті, нирковокам’яній хворобі. Наявність у сечі ниркового епітелію свідчить про ураження паренхіми нирок (при гломерулонефритах, пієлонефритах, деяких інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, розладах кровообігу). Наявність клітин ниркового епітелію в кількості більше 15 в полі зору через 3 дні після пересадки є ранньою ознакою загрози відторгнення алотрансплантата.

Референсні значення:

• клітини плаского епітелию: жінки - < 5 в полі зору;
• чоловіки - < 3 в полі зору;
• клітини перехідного епітелію - < 1;
• клітини ниркового епітелію - відсутній.

Виявлення клітин ниркового епітелію:

1. пієлонефрит;
2. інтоксикація (прийом саліцилатів, кортизону, фенацетину, препаратів вісмуту, отруєння солями важких металів, етиленгліколем);
3. тубулярный некроз;
4. відторгнення ниркового трансплантата;
5. нефросклероз.

Циліндри в сечі. Елементи осаду циліндричної форми (зліпки ниркових канальців), складаються із білка чи клітин, можуть також містити включення (гемоглобін, білірубін, пігменти, сульфаніламіди). За складом і виглядом розрізняють кілька видів циліндрів (гіалінові, зернисті, еритроцитарні, воскопдібні та ін.). В нормі клітини ниркового епітелію секретуютю так званий білок Тамм-Хорсфалля (в плазмі крові відсутній), який і є основою гіалінових ціліндрів. Іноді гіалінові ціліндри можутьт виявляться у здорових людей. 

Зернисті циліндры утворюються в результаті руйнування клітин канальцевого епітелію. Їх виявлення у пацієнта в тані спокою без лихоманки свідчить про ниркову патологію. Воскоподібні циліндри утворюються із ущільнених гіалінових и зернистих циліндрів. Еритроцитарні циліндри утворюються при нашаруванні на гіалінові циліндри еритроцитів, лейкоцитарні - лейкоцитів. Епітеліальні циліндри (рідко) мають походження із клітин ниркових канальців. Їх наявність в аналізі сечі через кілька днів після операції – ознака відторгнення пересадженої нирки. Пігментні циліндри утворються при включенні до складу циліндра пігментів та спостерігається при міоглобінурії та гемоглобінурії.

Референсні значення: відсутні.

Гіалінові циліндри в сечі:

1. ниркова патологія (гострий і хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит, нирковокам’яна хвороба, туберкульоз нирок, пухлини);
2. застійна серцева недостатність;
3. гіпертермічні стани;
4. важке фізичне навантаження,
5. підвищений артеріальни тиск;
6. прийом діуретиків.

Зернисті циліндри (неспецифічний патологічний симптом):

1. гломерулонефрит, пієлонефрит;
2. діабетична нефропатія;
3. вірусні інфекції;
4. отруєння свинцем;
5. лихоманка.

Воскоподібні циліндри:

1. хронічна ниркова недостатність;
2. амилоїдоз нирок;
3. нефротичний синдром.

Еритроцитарні циліндри (гематурія ниркового походження):

1. гострий гломерулонефрит;
2. інфаркт нирки;
3. тромбоз ниркових вен;
4. злоякісна гіпертензія. 

лейкоцитарні циліндри (лейкоцитурія ниркового походження):

1. пієлонефрит;
2. люпус-нефрит при системній червоній вовчанці. 

Епітеліальні циліндри (найрідші):

1. гострий канальцевий некроз;
2. вірусна інфекція (цитомегаловірусна);
3. отруєння солями важки металів,етиленгліколем;
4. передозування саліцилатів;
5. амилоїдоз;
6. реакція відторгнення ниркового трансплантата. 

Бактерії в сечі
Виділення бактерій із сечею має велике діагностичне значення. Бактерії зберігаються в сечі не більше ніж 1-2 доби після початку антибіотикотерапії. Бажана для дослідження ранкова порція сечі.  Визначити вид бактерій і оцінити рівень бактеріурії, а також виявити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків можна за допомогою бактеріологічного посіву сечі.

Референсні значення: негативно.

Бактерії в сечі: інфекції органів сечовидільної системи (пієлонефрит, уретрит, цистит). 

Дріжджові грибки. Виявлення дріжджів роду Кандида свідчить про кандидамікоз, що виникає у результаті нераціональої антибіотикотерапії.

Неорганічний осад сечі (кристали), солі в сечі. Сеча – розвин різних солей, які можуть при стоянні сечі випадати в осад (утворювати кристали). Цьому сприяє низька температура. Наявність тих чи інших кристалів солей в сечовому осаді вказує на зміну реакції в кислий чи лужний бік. Надлишок солей сприяє утворенню  конкрементів і розвитку сечокам’яної хвороби. В той же час діагностичне значення наявності кристалів солей зазвичай невелике. До утворення кристалів ведуть підвищені дози ампіциліну, сульфаніламідів.

Референсні значення відсутні.

Сечова кислота та її солі (урати):

1. висококонцентрована сеча;
2. кисла реакція сечі (після фізичного навантаження, м’ясної дієти, лихоманці, лейкозах); 
3. сечокислий діатез, подагра;
4. хронічна ниркова недостатність;
5. гострий і хронічний нефрит;
6. обезводнення (блювання, пронос);
7. у новонароджених. 

Трипельфосфати, аморфні фосфати:

1. лужна реакція сечі у здорових;
2. блювання, промивання шлунку;
3. цистит;
4. синдром Фанконі, гіперпаратиреоз. 

Оксалат кальцію (оксалурія зустрічається при будь-якій реакції):

1. вживання продуктів, багатих на щавелеву кислоту (шпинат, щавель, томати, спаржа, ревінь);
2. пієлонефрит;
3. цукровий діабет;
4. отруєння етиленгліколем.  

Слиз у сечі. Слиз виділяється епітелієм слизових оболонок. В нормі є в сечі (незначна кількість). При запальних процесах вміст слизу підвищується. Збільшена кількість слизу в сечі може свідчити про порушення правил підготовки до взяття проби сечі.

Референсні значення: незначна кількість.